Подорож із Петербурга в Москву

КПІшник, КПИ live, Слог і Belka&Parovoz відвідали дві столиці Росії, побували на крутому медіафорумі і пафосному науковому форумі. Чому Україна не Росія, Київ не Москва, а КПІ не МГУ — читайте у так собі гонзо-репортажі.

I. Санкт-Петербург

***

Санкт-Петербург — місто зі своєю атмосферою і неповторним обличчям: старовинна архітектура, безліч історичних пам’ятників і памяток, Нева. Через плаский рельєф місцевості (у порівнянні з Києвом чи Москвою, розташованими на пагорбах) по-іншому сприймаєш відкритий простір: тут його просто більше.

В центрі міста практично немає висоток і радянських бетонних будівель. Архітектурна однорідність радує око і разом з великою кількістю пам’ятників створює таке незвичне для жителів Москви і Києва відчуття естетичної цілісності.

***

Гуляючи по Санкт-Петербургу, раптом усвідомлюєш, що 150-200 років — це насправді не так і багато.

***

Санкт-Петербург чимось схожий на Київ — нешвидким (порівняно з Москвою) ритмом життя, старовинною архітектурою.

***

У місті дуже багато книгарень, є навіть цілодобові. Здається, навіть в метро люди читають більше, ніж в Києві (хоча, можливо, справді тільки здається).

***

Уривок з розмови випадкових перехожих, підтоптаних 40-річних чоловіків навколоалкогольного вигляду: “Ты что, считаешь себя более образованным?”

***

Трохи трендового буллшіт-бінго:

Івент: медіафорум “ЗД Журналистика” 3djournalism.com.
Локейшн: лофт-пространство “Этажи”.
Дрес-код: хіпстерський.
Цільова аудиторія: майбутні журналісти, здебільшого студентки журфаку СПбГУ.
Лайн-ап: головні редактори Lenta.ru, LookAtMe,  “Большой город”,  Афиша, Slon.ru, телеканалу “Дождь”, журналісти і діячі російського медіаринку.

 

Загалом враження про форум найкращі. Думаю, переказувати зміст виступів немає сенсу (кому цікаво — слідкуйте за матеріалами групи vk.com/dddjournalism). Неодноразово під час виступів спікерів ловили себе на думці, що у нас такий захід не вдалось би провести: українська журналістика і медіаринок загалом вторинні і нецікаві, яскравих людей і проектів тут просто немає.

Респект організаторам, залишається лише надіятись, що колись і ми до такого доростемо.

***

Під час форуму на великому екрані йшла твіттер-трансляція за хештегом #3djournalism. Цікаво було спостерігати за майбутніми журналістами, які вправлялись у написанні твітів. Десятки молодих людей втупились в планшети і смартфони, транслюючи в твіттер вирвані із контексту цитати спікерів і навіть не намагаючись вдуматись в зміст сказаного.

Читаючи твіттер такого “неожурналіста”, можна подумати, що прослухавши таких цікавих лекторів він непогано прокачав необхідні журналісту навики. Але, здається, так можна покращити лише швидкісний набір тексту на своєму гаджеті. Адже часу на осмислення почутого просто немає, коли вже потрібно набирати новий твіт (опціонально: робити лук в інстаграм або чекінитись в форсквері).

Цитаты великих людей: “Ты не рефлексируй, ты распространяй”.

 ***

Твіттер-журналістика — неожурналістика? Квазіжурналістика? Постжурналістика?

II. Москва

***

Неправильно уявляти Москву як збільшений в кілька разів Київ. Це все одно що уявляти Росію як збільшену в кілька разів Україну.

***

Цікаво, де лежить межа між корінними москвичами і “неомосквичами” — трудовими мігрантами з усього пострадянського простору. Кому з них належить це місто?

Дослідження московської ідентичності: postnauka.ru/faq/9646.

***

Москва — новий Вавілон.

Мос-Вегас.

***

В порівнянні з більш-менш етнічно однорідним Києвом відразу кидається у вічі велика кількість людей інших рас. Причому не тільки мігрантів з Середньої Азії, які виконують практично всю низькокваліфіковану роботу (прибирання, будівництво, торгівля і т.п.).

***

Хороший текст про життя в мегаполісі: “Мистер Хайд в большой капусте”.

***

Російські і особливо московські ціни неприємно відрізняються від українських. Один долар в Києві і один долар в Москві — зовсім різні долари. Враховуйте це, плануючи поїздку.

***

Ні в Петербурзі, ні в Москві немає такої кількості МАФів, як в Києві. Лише трейлери з фаст-фудом і цивілізовані магазини.

***

Московська архітектура вражає своєю масштабністю. Складається враження, що місто будували архітектори-мегаломаньяки.

Можливо, якби не війна, Москва зараз виглядала б так.

***

Московский метрополитен является рельсовым внеуличным (преимущественно подземным) городским общественным транспортом на электрической тяге, исторически первым и крупнейшим метро в СССР. В мире данная система метро — четвёртая по интенсивности использования. Московское метро известно также богатой отделкой ряда станций образцами искусства эпохи социалистического реализма”.

Московське метро дуже красиве. Мозаїки і барельєфи 50-х разом з історичними назвами станцій (які не перейменували на новий лад в пострадянському угарі) дозволяють відчути неперервність ходу історії.

***

В московському метро ескалатори їдуть в три потоки в одному напрямі, а пасажири біжать по ескалатору не тільки вниз, але і вгору. Яскрава ілюстрація московського ритму життя.

***

В один з днів ми зустріли на Красній площі дівчину Женю з Петербурга — головного організатора форуму “ЗД Журналистика”. “Да уж, Москва — большая деревня!”, пожартувала вона.

***

МГУ вражає своїми масштабами — і площею кампусу, і розмірами окремих будівель. Декілька розташованих один за одним навчальних корпусів за розмірами переважають, наприклад, 7-й корпус КПІ. Найцікавіше, що це нові корпуси, збудовані в 2000-х.

***

Головна будівля МГУ  або просто ГЗ — епічний зразок сталінської архітектури. Висота ГЗ зі шпилем — 240 метрів. Цікаво, що відчували студенти з усіх куточків СРСР, приїзджаючи в МГУ в 50-х, коли було завершено будівництво ГЗ?

З ГЗ пов’язана не одна легенда МГУ: bg.ru/education/universitetskie_traditsii-17369.

***

Взагалі ми їхали в Москву на форум молодих науковців “Ломоносов-2013”, але його програма виявилась не дуже цікавою. Тому перший день ми провели на дійсно цікавих лекціях від Яндекса, а в інший день відвідали лекцію про міжнародні відносини епічного філософа-євразійця Дугіна. Не берусь оцінювати його ідеологічні роботи, але лектор він дуже крутий. Вперше бачив, щоб викладачеві аплодували по завершенню лекції, але там це виглядало природнім. Хоча на кафедрі, як можна припустити, не без культа особистості.

 ***

В День космонавтики ми опинились (хоч і не планували цього спеціально) біля обеліску “Покорителям космоса” на ВДНХ.

Порадували розтяжки в музеї космонавтики: російською, українською та білоруською — радісні лозунги “Величайшее достижение советского народа”, “Подвиг, который будет жить вечно”, “Дорога у космос відкрита” і — англійською — істеричне “Man in space! Man in space! Man in space!”

***

Скульптура “Рабочий и колхозница”  виглядає точно як на Всесвітній виставці у Парижі у 1937-му. Здається, якщо відкинути з поля зору машини, комерційні заклади та інші артефакти сучасності, то можна побачити той самий пам’ятник, який бачили відвідувачі Паризької виставки, а потім і власне ВДНХ. Але це не так: для глядачів у 37-му році він був символом могутності радянської держави, і сучасній людині чужі ті відчуття, які переживав громадянин Країни Рад, дивлячись на цю величну споруду. Зовнішній вигляд можна відтворити, але смисл, символізм монументу не можна зрозуміти поза конкретним історичним контекстом.

***

Павільйони ВДНХ — величні зразки архітектури у стилі сталінського ампіру і радянського модернізму. До речі, одна з найкрасивіших будівель виявилася павільйоном Української РСР.

Вельми символічно, що в більшості павільйонів зараз працюють дрібні магазини та атракціони, а сам ВДНХ нагадує азіатський базар, спотворений дешевою кольоровою рекламою. Сусідство однорідних, старанно спроектованих архітектурних ансамблів та еклектичних комерційних закладів і афіш доволі точно характеризує пострадянську естетику загалом. І не тільки естетику.

ВДНХ — прекрасне місце. Обовязково відвідайте його, коли будете в Москві.

***

Ермітаж і Третьяковка. Відвідавши їх, відчуваєш, як буквально доторкнувся до прекрасного. Будь-які спроби передати у тексті відчуття від відвідування таких осередків культури — марні. Тому просто повірте на слово: якщо у вас колись буде можливість там побувати — не марнуйте її.

***

Все.