KPI TV та відеопростір

У наш час кожен має змогу знімати відео. Техніка розвинулась до такого рівня, що відеокамера HD якості у твоєму мобільному пристрої не викликає здивування і, скоріше, вважається за норму. Повернемося на два роки в минуле.

У 2010-му році відеопристрої теж були не менш поширеними, хіба лише трохи поступалися у якості картинки. Незважаючи на таку доступність, КПІ був катастрофічно бідним на відеоролики. Якщо такі і з’являлися, то були лише творчими роликами для різноманітних внутрішніх конкурсів і їх якість залишала бажати кращого. Про інформаційні відео взагалі важко пригадати будь-що.

Варто зазначити, що років 5 тому, коли відеокамери були переважно miniDV(касетні), ситуація з відео в КПІ була на аналогічному рівні. Поодинокі відеороботи були: хтось щось знімав в гуртожитках, були ролики про факультети, студенти брали інтерв’ю у викладачів. По мережі КПІ колись гуляли новини гуртожитку №7, але зараз знайти їх не вдалось. Усе це зазвичай було дуже аматорським та примітивної якості. Хоча варто відзначити, що відео на конкурсах Королева КПІ та Містер КПІ завжди були на достойному рівні.

Якщо камкордери стали такими поширеними, то чого ж не вистачало нашому університету всі ці роки? Операторів з рівними руками? Вмілих режисерів монтажу, які «шарять» в склейці відео? Репортерів, які б комфортно почували себе в кадрі та мали гарну дикцію? Можливо, але скоріше за все ні. Не вистачало людей з бажанням творити та тих, хто б організував та скоординував всю роботу.

У квітні 2011 року на просторах КПІ-нету з’явився відеоролик, присвячений конкурсу Королева КПІ. Тоді ще мало хто знав, що це був старт проекту KPI TV, створеного за підтримки PR відділу студентської ради. Проект спочатку був орієнтований на створення випусків новин про наш університет.

Нарешті знайшлися люди, які захотіли очолити цей напрямок: технічні аспекти на себе взяв Олексій Шуміленко, а організаційну роботу проводила Ольга Трутень. Інші студенти, що працювали над KPI TV – репортери, диктори, оператори – часто змінювалися та й змінюються зараз. У цьому є як плюси, так і мінуси. Добре, що завжди є свіжий погляд на справу, але погано, що не можна закріпити шматок роботи за людиною, яка тільки прийшла спробувати себе і не відомо чи залишиться ще хоча б на тиждень.

Тієї весни було випущено ще декілька випусків, після чого на KPI TV зійшла лавина критики. Часом вона була конструктивною, часом ні, але однозначно заслуженою, оскільки якість цих випусків була, м’яко кажучи, погана. Відео часто були нудними і занадто довгими, мало хто міг додивитися їх до кінця. Ще гіршою ситуація була в технічному плані: операторська робота і якість картинки дратували око глядача, а звук – вуха. Назва проекту – KPI TV – гучна і солідна, контент мав бути на відповідному рівні, з чим на старті і не впоралась команда. Чорним днем в історії проекту запам’яталося 26 жовтня 2011 року, коли багато телеканалів та аматорів знімали акцію протесту КПІ під стінами Міністерства освіти, а від KPI TV сюжету так і не дочекалися. Через регулярну критику в соціальних мережах з’явилися думки, що Радіо КПІ та KPI TV ворогують, що було досить смішно, оскільки проекти зовсім різних напрямків і не конкурують між собою.

Було б сумно, якщо б на цих подіях КПІшне телебачення і завершило своє існування. Незважаючи на всі негаразди, проект все ж якось втримався на плаву. До нашого часу KPI TV виросло не тільки якісно, проте і кількісно, до того ж зробило це дуже плавно і непомітно, відтягнувши на себе значну частину відеопростору університету. Паралельно з ним розвивалися й інші проекти, тож спробуємо підсумувати, що ми маємо на сьогоднішній день.

KPI TV. Проект, який робиться виключно студентськими силами. Не є структурним підрозділом університету, тому не забезпечується матеріально. Відеокамери, мікрофони та інше обладнання студенти знаходять самі. Непомітно став всюдисущим і тепер кожен, хто пропустив якусь подію в житті вишу, може навіть не задумуватися чи знайде він її пізніше в записі. Та все ж залишається багато відкритих проблем: матеріальне забезпечення, оперативність монтажу сюжетів, відсутність сайту, постійна команда, приміщення.

 

 

Сайт student.kpi.ua. Спеціалізується на публікації новин та важливої інформації, що стосується КПІ. З часом адміністрація зрозуміла, що ніхто не забороняє робити це все у відеоформаті. Фішкою вважаються короткі флеш-відеоролики, які з’являються в мережі буквально за лічені секунди після самої зйомки. Також тут публікуються різноманітні творчі відеороботи.

 

Радіо КПІ. Не зважаючи на свою аудіо-спеціалізацію, також має канал на YouTube. Відеонаповненням по суті займаються ті ж люди, що і на сайті Student.kpi.ua. Створюють роботи музичного характеру або про життя самого радіо. Нещодавно випустили перший в КПІ повноцінний відеоблог.

 

ВТЗН. Відеонапрям також є і у Відділу технічних засобів навчання. Є структурним підрозділом університету, тому добре забезпечений професійним обладнанням. Їх операторів часто можна побачити на подіях більш урочистого характеру, ніж спортивного, розважального тощо. Мають змогу знімати на пристойну відеокамеру та монтувати на MacPro, але відзнятий матеріал ніде не публікується і куди він зникає не зрозуміло. Відеороботи з’являються в КПІ-неті не частіше декількох разів на рік. Можливо, потрібно детальніше розбиратися у чому призначення відділу.

Віктор Лисюк. Вже давно випускник, але КПІ його далеко не відпустило. Саме він займається більшістю відео для конкурсів Королева КПІ та Містер КПІ, про які згадувалось вище. Очевидно, що його роботи за якістю на рівень вище інших. Але відмінність полягає у тому, що це власний бізнес Віктора і він займається цим на комерційній основі. Зйомка і монтаж коштують грошей або містять якусь іншу вигоду для автора.

Студія Мамахохотала. Наймолодший серед всіх проектів. Не позиціонує себе виключно КПІшним, але всім відомо, звідки бере корені ця студія і що за її ім’ям стоїть наша колишня команда збірна КПІ. Випускають гумористичні, розважальні відеоролики, деякі з них збирають мільйони переглядів на YouTube.

 

На завершення згадаємо, що нам відомо про відеопростір наших колег з інших ВНЗ.

У наших сусідів з іншого боку індустріального мосту є випуски новин університету під назвою Час НАУ. Є спеціальна студія, професійна техніка, по-телевізійному якісний монтаж. Схоже на те, що проект зовсім не студентський, а лише, так би мовити, із залученням студентів. Самі відео довгі, суб’єктивно досить нудні й чомусь постійно не оминають увагою проректора в кожному випуску. Монтаж хоч і професійний, але занадто шаблонний.

В Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка рік тому було відкрито проект Студент-TV, який за аналогією з Campus Radio Ukraine транслює не тільки власні програми, а й роботи всіх вишів України, які бажають долучитися до проекту, в тому числі і KPI TV. На жаль, наші друзі журналісти не вміють використовувати власний потенціал. В корпусі КІМВ створена телестудія, два комп’ютери обладнані для роботи з відео, у корпусі розвішані плазми, які показують тільки всім відому роботу Малевича. У результаті Студент-TV скромно приліплено в куточку на сайті Campus Radio Ukraine і транслюються на ньому по колу одні й ті ж відео, що вже давно не актуальні.

Створення відео більш складний та трудомісткий напрям, ніж, наприклад, аудіальний чи текстовий, але ж і ефект від нього в рази більший. Хочеться закликати всіх охочих працювати над цим, адже відкритих проблем на відеопросторі КПІ ще багато і, що головне, роботи тут вистачить на всіх.