У власності Київського політеху є чотири об’єкти для оздоровлення та відпочинку: оздоровчий комплекс «Маяк», спортивно-оздоровчий табір «Політехнік», студентський військово-спортивний табір «Сосновий» та студентський гірсько-спортивний оздоровчий табір «Глобус». Вже протягом багатьох років найбільш популярним серед них є ОК «Маяк», в якому мені пощастило побувати втретє, але цього року вже без путівки. Спробую показати що там є, хто там є, чим займаються і розібратись, чому цей відпочинок кожного літа так манить студентів, причому навіть тих, хто вже там був і все бачив.
Дійові особи
Легали — студенти, які купили путівку. Живуть переважно в бараках, харчуються в їдальні.
Нелегали — в принципі роблять те ж саме, але путівку не купували. Тільки в їдальні харчуються не так часто, а тоді, коли хтось із легалів не йде на обід. Також їм приносять їжу, яку можна донести в руках: бутерброди, персики, йогурти, соки, печиво, мінералку.
Викладачі, співробітники — ті, хто приїжджає з дітьми чи онуками, рано лягає спати і пише скарги директору на легалів і нелегалів, які заважають їм це робити.
Замдиректора — людина, яка напрягає. Принаймні, має це робити, але більшості якось все одно, особливо нелегалам. На посаду замдиректора зазвичай беруть когось із студентів.
Адміністратор — займається поселенням маяківців.Спорторг, культорг — студенти, які відповідають за спортивні й розважальні заходи під час зміни. Тим не менш, часто займаються поселенням і виселенням відпочиваючих. За свою роботу отримують зарплату, так само як і замдиректора, і адміністратор.
Активісти — культорги й спорторги, яким не платять зарплату.
Аврахов — директор ОК «Маяк». Про нього чують всі легали й нелегали, але контактують з ним вкрай рідко. В більшості випадків наганяй роздається через замдиректора та інший персонал. Має слабкість на фігурки оленів, баранів, кабанчиків та ін.
СБшники — друге місце в рейтингу непотрібних речей після таксофона, як колись жартували «Мамахохотала». Розбудити їх важче, ніж хоббітам дракона. Інколи приходять на четвертий барак вночі, коли там стає аж занадто шумно, або щоб поповнити свою колекцію кальянів.
Персонал їдальні — готують їжу і накривають столи. У них своя атмосфера і постійно багато картоплі, яку потрібно почистити, тому не тусуються з маяківцями.
Персонал «Зєльонки» — хоч і змінюється щороку, але завжди легко йде на контакт з КПІшниками і весь рік сумує за виручкою від 4-го заїзду.
Тьотя Галя — алкогольний барон. Працює в крайньому від ринку кіоску, який є найближчим до моря і Апельсину. Глибоко поважається КПІшниками і сама любить нас. Її візитка — коньяк.
МС Апельсину — напрягає більше, ніж замдиректора. Хто б ним не був, але завжди бісить своїми репліками. Особливо добре його чути в корпусі на верхніх поверхах Б-корпусу. На бараках взагалі важко когось почути.
Локації
Адмінбудинок — знаходиться одразу при вході на територію. Тут адміністратор забирає путівку і видає постіль та ключ від кімнати.
Корпус — будівля із трьох блоків (блок без літери, блок, А і блок Б) і 6-ти поверхів. Нижні поверхи заселені старшим поколінням, а на верхніх поверхах живуть аспіранти, молоді співробітники або прошарені студенти. Більшість кімнат розраховані на 2 людини, є санвузол, балкон з видом на море і шафа як бонус.
Бараки — ядро Маяка. Тут живуть лише легали і нелегали. По обидві сторони будівель є веранди з столами і лавками. В кімнатах лише ліжка, якщо пощастить, то може бути стіл і тумбочка. Про кожен варто написати окремо.
Перший барак — місце, де можна виспатись. Шумні посиденьки тут ніколи не відбуваються, ніякого трешу й угару, тим більше в кількох метрах адмінбудинок і будинок СБ. Якщо ви закохана парочка, яка приїхала позасмагати на пляжі, то просіть, щоб вас поселили сюди.
Другий барак — теж тихе місце. У автора тексту він завжди асоціювався з спортсменами, оскільки бувало, що тут жили хлопці з футбольної збірної, помічені настільні ігри та розваги типу твістера і гарячої картоплі. Жити можна.
Третій барак — барак перехідного процесу від лаунж-зони до трешу й незрозумілої вакханалії.
Простір між третім і четвертим бараками — епіцентр трешу й угару, серце ОК «Маяк», цілодобовий патіхард. Включає в себе половину третього бараку, половину четвертого бараку і галявину з тротуаром між ними. Якщо вас поселили тут, забудьте про сон, особистий простір і чекайте нелегалів. Казка «Рукавичка» — це про вашу кімнату. Все найцікавіше відбувається на цих верандах: пісні й кричалки під гітару, обливання різноманітною рідиною, алкоголь, кальян, танці на столах, закидання меблів на дах, гучна музика.
П’ятий барак — половина четвертого бараку, яка виходить на іншу сторону. Вже далі від епіцентру, тому трошки спокійніше, та все ж сусіди по ту сторону стіни дають про себе знати. Як бонус — вид на зарослу бур’янами галявину, розвалені будиночки і бетонний паркан.
Футбольне поле — грунтовий майданчик з сухою жовтою травою по периметру. Від футбольного поля лише назва, грають тут вкрай рідко, більше просто ходять через нього на пляж чи в їдальню. Сполучає всі 4 бараки.
Будинок СБ — знаходиться ліворуч на вході в Маяк. Вашому покорному слузі не доводилось там бувати, відомо лише, що там живуть СБшники і зберігаються трофейні кальяни.
Туалет і душ — місця для зйомки фільмів жахів. Спільний душ (хлопці і дівчата окремо) і такий же туалет. Спочатку страшно, але на третій день всі звикають.
Спортзал — приміщення, де колись була їдальня, а зараз 3 тенісних столи, звичайні столи і стільці. Зі спорту тут лише теніс і шахи, більше проводять ігри по типу мафії, показухи, покеру або швидкі побачення.
Їдальня — приміщення з двома залами для їжі в дві зміни. Крім цього тут є більярд і хол з телевізором, який ніколи не був поміченим працюючим. Коли їжу готують в таких кількостях, то страви не можуть бути надто смачними, але голодним з-за столу точно не вийти, порції не маленькі, завжди є сік чи йогурт на десерт, фрукти.
Море — далеко не найкраща водойма. В Маяк не їздять на море. Медузи і зелене зілля є невід’ємними атрибутами берегів Лазурного.
Пляж — простір між Маяком і морем, заповнений піском. На ньому розміщені волейбольний майданчик, грибок і Зєльонка.
Зєльонка — з одного боку лише звичайний пивний намет зеленого кольору, а з іншого — рідний дім для десятків маяківців. З самого ранку тут згадують, що натворили минулої ночі, п’ють пиво, їдять креветки, співають популярні пісні літа, танцюють під них на столах, проводять тематичні вечірки, дехто навіть чай п’є. Притягує до себе, як магніт, всіх, хто йде на пляж. Якщо на пляж ще добратись не велика проблема, то скупатись в морі здатні не всі, вірніше, мало хто може це зробити. Кожного року міняє своє розміщення, але далеко від корпусу не тікає. Колись знаходилась на території Маяка.
Огоньок — заклад з найсмачнішим шашликом, дуже популярний серед КПІшників.
Лампочка — нічний клуб біля Огонька з непоганим звуком, але давно забутий і порожній.
Тьотя Галя — кіоск однойменного власника. Є кілька столів з лавочками, дешевий алкоголь і безкоштовний нарізаний лимончик. Чим менше днів до кінця заїзду, тим відвідуваність місця зростає.
Апельсин — третьосортний нічний клуб. Плюсами є розміщення на пляжі і відсутність стін, мінусами все інше, починаючи з музики і поганого звуку.
Квадрат — маленький квадратний коктейл-бар поряд з Апельсином. Вночі після 2:00 часто збирає більше людей, ніж на танцполі. Домовившись із барменом, можна ставити музику зі свого плеєра до моменту спалення підсилювача.
Робінзон — найближча кафешка до ОК «Маяк». Для різноманітності, якщо не хочеш йти в Зєльонку. Часто харчуються нелегали.
Катамарани, гірки, атракціони — типові прибамбаси для будь-якого пляжу.
Коса/лиман — східний кінець пляжу. Сюди традиційно ходять зустрічати світанок в останню ніч.
Зміни
За одне літо в Маяку поміщається 5 заїздів. Перший заїзд, як перший барак: тихо, глухо й ніхто не знає, хто там живе. Найменш популярний. Можна знайти знайомих, які бували на другому заїзді. Про нього теж мало що чути, але путівок купують вже більше. Третій заїзд раз на раз не приходиться, але аншлаг Маяка починається саме з нього. Четвертий заїзд — пік. Путівки сюди розлітаються, як гаряча шаурма у Бавала на Борщагівській. Має купу своїх традицій та сформований кістяк легалів й нелегалів, які приїжджають вриватись щоліта. Раніше вважався заїздом Студради, але зараз сюди з’їжджаються, як я писав у своїх щоденниках нелегала, всі «двіжові КПІшники». Темною конячкою завжди є п’ятий заїзд, але минулого року таки вистрелив. Цього року ще тільки почався, можна спостерігати.
Спорт
Традиційно є три дисципліни: футбол, волейбол і настільний теніс. Чемпіонати варіюються на чоловіків і жінок та кількість людей в команді. Якщо є якісь інші варіанти, то придивіться уважніше до свого спорторга. Бірпонг та ірландські види спорту не рахуються.
Культурно-масова програма
Все залежить від фантазії культорга, але заїзд не може пройти без гри в мафію. Також традиційною є показуха, може бути спіддейтінг чи покер. Раніше проводився КВН, але останні 2 роки не виходить організувати.
Некультурно-масова програма
Тематичні вечірки, бірпонги, руки-літрухи, ірландські попойки, відра, обливання, флешмоби і все-все-все, що не показують батькам та адміністрації КПІ і на чому по суті тримається весь Маяк. Організовується або активістами, або випадково і ВНЕЗАПНО. Цього року фішкою був випускний вечір.
Алкоголь
Ні для кого не секрет, що тут вживають алкоголь. Багато алкоголю. Робити це на території ОК «Маяк» заборонено, але ніхто цього не контролює. Лише іноді СБшники можуть пройтись по бараках і попросити наливати з-під столу чи поздирати етикетки. Раціон тут не дуже різноманітний. Головне ніколи не купувати алкогольні суміші з ароматизаторами, які на ринку називаються кримськими винами. Навіть у Тьоті Галі. Вдень п’ють, переважно, пиво і сидр в Зєльонці. Вночі — коньяк від Тьоті Галі. Все інше вважається вже елітним мажорством. Ще є коктейл «Мамина сися», який теж мажорство, але найдешевше, тому дівчатам можна дозволити. Горілку на столі можна побачити вкрай рідко.
Кричалки
Кожного року має бути одна основна кричалка, яку вигукують за столами або просто в повсякденні, та кілька допоміжних. Згадаємо кілька за останні 2 роки.
— А вы где висите?
— Где-где, в Маяке!!!
— Сышишь ты!
— Сышишь тыыыы!
— Который час?
— Время куражиться!!!
— Штрудель!
— Мясной!!!
Традиційною є інша, перероблена кричалка, яка починається з «Будьмо! Гей», а закінчується «Слава Студраді! Смерть Профкому!» Пішла з внутрішніх конфліктів цих організацій, але чим далі, тим все більше втрачає негативне забарвлення. Це як «Хіміки-підараси», вже мало кого образиш. Помічено купу профкомівців, які теж вигукували на все горло. Ну не про хіміків, а попередню.
Рейд
Один раз за зміну, максимум два, проводиться перевірка на нелегалів. Зазвичай о 5:00—6:00 по кімнатах проходить замдиректора, можливо разом з СБ, і записує тих, хто ночує не в своєму ліжку. Якщо в рейд пішов Аврахов, то це значить велика честь для зміни або ви щось натворили. Про перевірку зазвичай попереджують самі ж адміністратори, тому всі нелегали виходять спати на пляж до сніданку, а потім знову повертаються на територію. Тим, хто затупив і був спійманий, призначають санкції — відпрацювання на кухні.
Типовий день маяківця
Проспати сніданок. Прокинутись за пару годин до обіду. Пройтись по верандах і глянути, хто чим займається, дізнатись свіжі історії минулої ночі. Зібрати компанію і піти на пляж, щоб покупатись. Не добратись до пляжу, звернувши наліво в Зєльонку. Випити пива. Випити пива. Може навіть ще. Побачити, як маса людей починає пересуватись в сторону корпусу, піти разом з ними на обід. Принести з обіду бутерброди і персики нелегалам. Залипати на верандах, грати в карти. Сходити на ринок за продуктами чи кавуном. Їсти кавун всім бараком. Згадати, що сьогодні спорторг проводить чемпіонат з волейболу й підірватись на пляж, щоб заявитись на гру. Не дійти до волейбольного майданчика, звернувши наліво в Зєльонку. Співати Макса Коржа. Вигукувати всі кричалки разом з кожним новим пивом. Піти скупнутись. Передумати по дорозі до моря й залишитись в Зєльонці до вечері. Повечеряти. Після вечері вистояти чергу і сходити в душ. Одягнутись по-вечірньому (достатньо просто змінити плавки на труси). Тинятись від веранди до веранди і спілкуватись із людьми. Вирушити з основною масою в сторону ринку, як стемніє. В Огоньку зіставити максимальну кількість столів докупи, причому на двох поверхах. Замовити шашлик і довго його чекати. Послати гінця до Тьоті Галі. З’їсти і випити все, вигукуючи кричалки та співаючи «Червону руту». Піти з усіма танцювати в Апельсин. Не дійти до Апельсину і застрягнути в Тьоті Галі на годинку-другу. Прийти в Апельсин. Приєднатись до маяківців і перекрикувати МС вигуками «КПІ! КПІ!». Піти тусуватись на Квадрат. Вислухати купу пропозицій покупатись вночі голими. Вирушити пляжем на бараки. Кричати й матюкатись під корпусом, щоб на ранок мамам і бабусям було на кого скаржитись. Притусуватись на бараках до найбільшої компанії і співати пісні під гітару. Дочекатись приходу СБшників. Сказати, що 5 хв і закінчуємо. Підтримати ідею якогось чувака з шилом в сідницях і піти на пляж. Знову горланити пісні, але тепер вже під корпусом, щоб і тутешні мешканці насолодились творчістю о 5-ій ранку. Зустріти світанок. Піти спати. Проспати сніданок.
Маяк — Поляна на морі
Хороший девіз, придуманий КВНщиками, а тепер вже студією Мамахохотала, досить вдало описує місцеву атмосферу. Досі всі чухають потилицю над тим, чому комплекс називається оздоровчим. Чим же так подобається Маяк? Точно не морем, на море їздять в Крим або на закордонні олінклюзіви. Ті, хто не був, уявляє собі суцільний алкотреш. Також не цим. Веселе проводження часу? Так, але це на другому місці. Головна цінність відпочинку в Маяку — знайомства. За 9 днів 200–300 людей знайомляться між собою, стають друзями, закохуються (деякі мало не одружуються на другий день!), знаходять колег, по приїзду в КПІ дізнаються імена всіх, з кими тусили, вписуються в студентські організації і проекти, знаходять спільні інтереси. І тому сюди повертаються ще раз. Маяк — як горілка і Нокія — об’єднує людей.
