Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя

Що вам більше сподобається: їсти власний, цілий шматочок торту, чи доїдати за кимось? Здається, відповідь очевидна. Чому ж тоді ми постійно обираємо роль «доїдаючих»? Сучасний медіапростір заповнений «секретами успіху» від різних людей. Там тобі і мільйонери-бізнесмени, і актори, – на будь-який смак і колір. У просторі ж соціальному все популярнішими стають різноманітні тренінги, курси розвитку особистості та інші, на перший погляд, корисні і повчальні заходи. Проте варто зрозуміти, що, як кажуть, «неможливо навчитись робити стільці, не зробивши жодного». Надзвичайно важко навчитись робити будь-що, не допускаючи помилок, обираючи ідеальний алгоритм, вже побудований кимось.

Саме через це наше покоління першим зіткнулося зі стратегію «не виходить – відкинь». Нас оточує суцільний шар методів, способів, порад, що діють лише до першого збою, а потім відкидаються як недієві та замінюються іншими із загальної купи. Так і проходить процес становлення особистості – у метаннях з одного курсу її розвитку на інший, з життя за правилами Фредді Мерк’юрі у стрімку ріку доль Джейсона Стетхема та Фаїни Раневської. Ми дорослішаємо, лише розвиваючи в собі комплекс «недо» – недороблені, недоформовані, недорозкриті. Ми жаліємося, що обрали не свій шлях, поступово перетворюючись на типового зомбованого споживача, який вже переступив межу невдоволеності і, забувши колишні ідеали та прагнення, ходить на роботу, яку б ніколи сам не обрав, дивиться по телевізору шоу, які ніколи б не вважав розважальними і гірко зітхає перед сном, думаючи про нездійснене та нездійсненне.

Наш шанс – це «пуста кімната» ідей. Нам не потрібні надкушені торти. Нам потрібне щось своє, суто особисте, за що ми можемо вхопитися, як за соломинку, яка витягне нас із цієї ями чужих доль. Відкладемо в бік фотоапарати, з якими нам не дано навчитися працювати, винесемо на смітник постери кумирів разом з їхніми порадами, забудемо чужі мрії. І тоді, в цій спустілій кімнаті, ми залишимось наодинці із собою, із власними правилами і прагненнями.

Що робити далі? Допускати помилки, як би смішно це не звучало. Саме досвід власних помилок формує нас, дає змогу навчитися аналізувати, робити висновки і передбачати наслідки. Тут ми і підходимо до головної ідеї статті – ідеї самоосвіти. Самостійний пошук нового є найкращим плацдармом для боротьби зі своєю лінню і одночасно платформою для напрацювання нових навичок та вмінь. Для цього є декілька шляхів, як-от: читання підручників, можливо, якоїсь наукової літератури, участь у цікавих проектах, навчання на онлайн-курсах.  Головна перевага цих методів над абстрактними порадами – це практична складова. Вам не кажуть як думати, ви вчитесь думати самостійно. Самостійне розв’язання практичних завдань є набагато ефективнішим, ніж використання абстрактного досвіду інших особистостей, хай навіть відомих і успішних. До того ж задоволення від того, що ви досягли поставленої мети, створили власну формулу успіху, не йдучи протоптаною стежкою, задоволення від відчуття самобутності, це – найвища винагорода за старання.

Можливостей для саморозвитку в мережі Інтернет з кожним днем стає все більше. Ми обрали лише деякі онлайн-ресурси, які допоможуть Вам знайти для себе корисну інформацію:

  1. Coursera.org – найбільш відомі і найбільш «розкручені» курси від викладачів передових університетів світу.
  2. Academicearth.org – відео-лекції відомих викладачів в оригіналі. Важко знайти предмет, якого там немає.
  3. Ocw.mit.edu – назва Массачусетського Технічного Університету говорить сама за себе. Маса лекцій англійською від викладачів і співробітників.
  4. Alison.com – добре структуровані курси різноманітнішої тематики: від ОБЖ до гейм-девелопменту.
  5. Tutsplus.com – хочете навчитися правильно форматувати текст у Microsoft Word чи робити спецефекти у Adobe After Effects? Найповніша база туторіалів чекає на вас.

Сучасному українському студентові не вистачає тільки одного – розуміння причин того, що відбувається навколо, адже він оточений з усіх боків наслідками і висновками, які робить не сам. В таких умовах дуже швидко звикаєш до того, що за тебе все роблять інші, тому зовсім не дивною є популярність описаної вище стратегії «не виходить – відкинь». Тому нехай мої слова послугують своєрідним закликом, перефразованим слоганом: «відкинь до того як не вийшло і будуй сам». Давайте об’єднувати зусилля, ділитися ідеями, а не реалізаціями, досвідом невдач, а не успіху! Ставити одне одному завдання і оцінювати їх, вчитися об’єктивності, розвивати практичні навички, а не витрачати час на поради тих, кому ви байдужі! І можливо тоді ми навчимось готувати самостійно, не доїдаючи за іншими.