Інтерв`ю з проКПІшним кандидатом Олегом Десятовим

Політичні події останніх місяців остаточно дискредитували існуючі українські політичні сили. Мейнстрімні партії наростили величезні антирейтинги, рівень довіри до політиків впав до рекордно низького.

Одним з наслідків недавніх протестів стала загальна політизація населення. Люди отримали цінний досвід самоорганізації та практику чесних низових рухів. Згадали, що демократія буває не тільки представницькою, а і прямою, що на виборах можна не тільки голосувати, а і висуватись.

Тому слушно очікувати, що вибори до місцевих органів самоврядування, призначені на кінець травня, стануть для цілого покоління нових політиків шансом заявити про себе. Питання тільки в тому, чи будуть ці політики справді новими, або ж продовжать відтворювати все ті ж старі моделі неефективного управління, які і привели суспільство до глибокої кризи.

У Київському політеху традиції самоврядування були сильні задовго до політичної кризи. Тому не дивно, що саме КПІ одним з перших підключився до програми оновлення рядів влади. Але про все по порядку.

Все почалося з ідеї групи КПІшників висунути до Київської міськради кандидата від КПІ і вирвати перемогу на своєму окрузі. Ініціативу під назвою “КПИборы” спочатку не всі сприйняли всерйоз – надто високий серед студентів рівень недовіри до політики в цілому. Але потім в напівжартівливому-напівсерйозному обговоренні були сформульовані вимоги до кандидатів, за результатами попереднього опитування в соцмережах визначилися з можливими кандидатами, і нарешті на зустрічі ініціативної групи з них обрали двох, один з яких і пройшов шлях до реєстрації в ТВК.

В результаті єдиним кандидатом від ініціативної групи КПІ зареєстрували 25-річного аспіранта ФЕА, співробітника прес-служби КПІ – Олега Десятова.

Ми поговорили з Олегом про те, для чого він іде в політику, чим збирається займатися в міськраді і як буде перемагати опонентів по гречці.

Як у тебе з’явилась ідея висуватись?

У моєму рідному КПІ виникла ідея висунути свого кандидата на пост депутата міської ради від округу. Кожен міг відкрито пропонувати людину, яка на його думку змогла б представляти район. Мене висунули як можливого кандидата. Я подумав, порадився з товаришами і вирішив, що треба йти.

Уявляєш взагалі, чим займаються депутати міськради?

У депутата міської ради багато можливостей. В першу чергу це моніторинг проблем громади і контроль таких установ як міліція, податкова, ЖКГ. Депутат повинен бути в курсі проблем свого округу і реагувати на запити та пропозиції мешканців, подаючи проекти рішень, які потім затверджує рада. Потім депутат контролює виконання цих рішень.

Думаєш, що справишся з таким?

Так, звичайно. У мене є чітка програма, є цілі, які ми з командою поставили і шляхи їх досягнення. Не бачу ніяких перешкод для цього.

Які головні пункти твоєї програми?

По-перше, потрібно відновити пряму участь мешканців у розвитку району. Кожен житель округу має право передавати свої пропозиції та скарги з приводу роботи органів влади. Для цього я відкрию громадську приймальню, де будуть проводитись слухання та обговорення проблем та ініціатив мешканців району. Для більш зручної і оперативної комунікації з жителями буду також активно використовувати канали соціальних мереж. Є проблема? Напишіть про неї мені напряму.

По-друге, я забезпечу публічний контроль над діяльністю Київради. Подивіться, як проходить звичайне засідання міськради: депутати швиденько приймають потрібне рішення, вигідно розподіляють міські землі і т.д. Процес прийняття рішень в раді має бути повністю прозорим. Про будь-які зловживання та махінації при прийнятті рішень буду повідомляти на своїх ресурсах.

Також потрібен контроль коштів, що виділяються району, вся ця інформація повинна бути у відкритому доступі.

Робота депутата – це і постійний контроль діяльності всіх держслужб в районі: правоохоронні органи, ЖКГ, податкова, медичні установи, контроль використання бюджетних коштів. Це і благоустрій району: перешкоджання незаконним забудовам, збереження і розширення існуючих рекреаційних зон. В планах – створення нових спортивних і дитячих майданчиків та зон покриття Wi-Fi (в першу чергу на території парку КПІ).

Будуть пропонувати хабарі. Думав про це?

Хабарі не вписуються в нашу концепцію. До того ж, за кожне своє рішення на посаді депутата я буду звітувати перед громадою, а за таких умов можливостей для зловживань немає.

Які пропозиції внесеш на голосування першими?

Ініціюю перевірку МАФів, які заважають руху транспорту і пішоходів та спотворюють обличчя району.

Знаєш імена конкурентів? Як збираєшся виривати перемогу у досвідчених районних політиків? Що будеш робити, якщо округ просто “засіють гречкою”?

Так, знаю. Буде багато кандидатів, в тому числі від Удару, БЮТ, Свободи. Але по-моєму, це якраз той випадок, коли членство в партіях тільки знижує рейтинг. Люди вже розчарувалися в таких кандидатах, які набирають купу голосів тільки через бренд партії, потрапляють в міськраду – і згадуй, як звали. Виривати будемо в чесній боротьбі: проводити зустрічі з виборцями, доносити свою позицію. Гречка не пройде – будемо максимально висвітлювати всі випадки підкупу і фальсифікацій.

Сам будеш роздавати гречку?

Це не наші методи. Та і отримує науковий співробітник не так багато, тож бюджет нашої компанії обмежений. А взагалі роздачі пайків з боку конкурентів не боюсь, так як у нас люди до цього давно пристосувалися – гречку беруть, а голосують так, як вважають за потрібне.

Хто твоя команда?

Це люди, які роблять круті соціальні, інформаційні та творчі проекти в КПІ та за його межами – Гена Новіков (засновник Радіо КПІ та КПІ Лайв), Рома Грищук (керівник студії Мамахохотала), Крус (організатор Radioday), Олексій Шумиленко (керівник КПІ TV), Андрій Бродецький (головний редактор КПІшника), Юра Рочняк, Ігор Іванов, аспіранти КПІ – Євгеній Бульда, Євген Кузьменко, Ілля Кубасов, юрист Віталій Солонуха… всіх навіть не перерахую. Дуже круто зараз працюють кілька десятків волонтерів – проводять зустрічі з людьми, поширюють наші матеріали. Тут, як і у всіх КПІшних ініціативах, запорукою успіху є максимальне включення в роботу всіх, кому близька ідея КПІ.

Як збираєшся поєднувати аспірантуру, роботу в КПІ та Київраду?

Науковою роботою я займаюсь увечері. Київрада працює по сесіях – це чітко визначений час. Тому проблем з часом не буде. На території нашого округу працюватиме громадська приймальня, в якій я особисто буду присутній. Тому питання та проблеми мешканців будуть вирішуватись оперативно.

У депутатів від округів є традиція – зникати до наступних виборів.

Я щодня ходжу на роботу в КПІ, тут же вчуся, живу і збираюся жити ще мінімум два роки. Так що знайти мене тут можна завжди і без проблем. Крім особистих зустрічей, зі мною завжди можна зв’язатись напряму по телефону або через соціальні мережі. Я відповім на всі запитання та буду радий просто поспілкуватись із вами.

***

Вже після того, як ми поспілкувались з Олегом, його команда провела соцопитування серед студентів, що проживають в студмістечку КПІ.

 

8FU6bfYh46o.jpg

Як бачимо, шанси проКПІшного кандидата високі – у студмістечку живе більше третини всіх виборців 49-го округу (12 000 з 35 000). Висока явка та згуртованість одних тільки виборців з КПІ можуть забезпечити необхідну для перемоги кількість голосів. І це без урахування активної агітації серед інших мешканців округу.

Конкуренти вже почали активно заважати команді Десятова – так, після неприємної історії з нібито ремонтом електрики в “Інтонації” їм було взагалі заборонено збиратись в приміщеннях, що належать КПІ. Але тим цікавіше буде спостерігати за перегонами, ров’язка яких чекає на нас 25 травня.

Ми живемо в важкі часи: Україна переживає найглибшу політичну кризу за всю історію незалежності. Ключове питання полягає в тому, як зміниться наше суспільство в результаті. Адже якщо все залишиться по-старому, то виходить, що драматичні події останніх місяців нічому нас не навчили. І якщо на кардинальні зміни від політиків найвищого рівня мало хто сподівається (особливо якщо глянути на список кандидатів в президенти, де всі ті ж знайомі обличчя з 90-00-х), то політику на місцях можуть і повинні робити самі люди. Лозунг “Залишимо політику політикам” призвів до розрухи і в клозетах, і в головах. Тепер прийшов час повертати політику у свої руки і будувати нову країну, починаючи з місцевого рівня: у своєму будинку, районі, місті.

Існує популярна точка зору: роботою політиків я незадоволений, але сам в політиці участі не беру. Але якщо всі чесні люди будуть тільки скаржитись на нечесних політиків, то хто все змінить? Політики використовують механізми демократії для потрапляння у владу і вирішення своїх політичних та бізнесових інтересів. Інші ж свідомо віддають першим це право. Тому якщо ти не робиш політику сам, то не маєш права скаржитись на те, що хтось робить її за тебе неправильно. Тому тільки такі низові ініціативи і можуть щось змінити, для початку – хоча б на локальному рівні.

Ініціативу КПІшників перейняли і інші університети: своїх кандидатів до міськради направили студенти НАУ та НУБіП. Символічно, що кращі університети взяли на себе відповідальність за розбудову громадянського суспільства в час найглибшої політичної кризи. Залишається сподіватись, що це стане початком переродження всієї політичної системи України.

З програмою та автобіографією проКПІшного кандидата можна ознайомитись тут: